Загальні відомості сільської ради
Анатолівська сільська рада - адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування в Березанському районі Миколаївської області. Адміністративний центр - село Анатолівка.
- Територія ради: 2,2 км²
- Населення ради: 602 особи (станом на 2016 рік)
- На території ради розташований Тилігульський лиман.
Сільській раді підпорядковані населені пункти:
- с. Анатолівка
Рада складається з 12 депутатів та голови.
Голова ради: Волкова Валентина Степанівна
Секретар ради: Волкова Тетяна Андріянівна
Історія створення сільської ради
Анатолівка (до середини XIX ст. – Кобліївка, Мала Коблівка) – село, центр сільської ради, знаходиться за 3 км від Тилігульського лиману і за 12 км від районного центру.
Село виникло в 1792 році. З 1850-го року Анатолівка офіційно стала містечком (до 1890 року). Однак, розташування Анатолівки далеко від основних шляхів затримувало розвиток торгівлі та ремесел і центр поступово переміщався в село Александерфельд, розташоване в більш зручному для цього місці. Тому Анатолівку в 1890 році знову було переведено до розряду сіл.
Після закінчення громадянської війни, за новим адміністративним поділом, 7 березня 1923 року, Анатолівка стала центром Тилігуло-Березанського району, але наприкінці того ж року (в грудні) райцентр було перенесено в село Суворове (нині Березанка).
В селі 12 вулиць (Млинова, Центральна, Ювілейна, Спортивна, Лугова, Молодіжна, Садова, Індустріальна, Шкільна, Набережна, Поштова, Степова), протяжність села 7,200 км.
Після трансформацій в сільському господарстві України, на території сільської ради діють два приватних сільськогосподарських підприємства – ПСП «А/Ф ім. Потриваєва» та ПП «Анатолівське».
Нових висот досяг й соціальний та матеріальний добробут жителів Анатолівки. В селі були побудовані приміщення сільської ради, загальноосвітньої школи, дитячого садка, магазинів, будинку культури, заасфальтовано вулиці, поліпшилося медичне обслуговування населення.
Природно-заповідний фонд
Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський» створено рішенням Миколаївської обласної ради від 28 квітня 1995 року №8.
Територія заповітного об’єкту включає узбережжя та прилеглі акваторії Тилігульського лиману в межах Ташинської, Краснопільської, Анатолівської, Червоноукраїнської та Коблевської сільських рад Березанського району Миколаївської області загальною площею 8195,4 гектара. До його складу також увійшов орнітологічний заказник місцевого значення «Пониззя Тилігульського лиману».
Парк забезпечує збереження цінних природних комплексів та історико-культурних об’єктів Тилігулу, умови для організованого туризму і відпочинку, проведення наукових досліджень, пропаганду екологічних знань.
Як унікальний природний комплекс Тилігульський лиман включено до переліку водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних птахів.
Тилігульський лиман знаходиться на межі Миколаївської та Одеської областей і вважається одним із найчистіших лиманів Північно-Західного Причорномор’я. Його довжина сягає 60 км, ширина – до 4,5 км, максимальна глибина – 21 метр, прозорість води – до 7 метрів. Це найглибший і найпрозоріший лиман нашого регіону, який відділений від Чорного моря широким піщаним пересипом. Їх з’єднує лише штучно створений канал.
У заповідному об’єкті добре збереглась природна рослинність, яка представлена водними угрупованнями, трав’янистими болотами, засоленими луками, солончаками і солонцями, справжніми та кам’янистими степами, деревно-чагарниковими заростями.
Це вплинуло на багатство флори узбережжя Тилігульського лиману, яка нараховує близько 620 видів судинних рослин.
Усього на лівобережжі лиману виявлено 17 видів судинних рослин, які занесені до Червоної книги України, 4 - до Європейського червоного списку, 7 - до Світового червоного списку або Червоної книги МСОП, ще 2 види – до Бернського списку.
Тилігульський лиман постійно пульсує і належить до водойм «каспіїв», які після різкого зменшення в об’ємі можуть раптово розширюватись. Наявність широкого спектру змін солоності води та рівневого режиму зумовила формування у ньому складних комплексів водних мешканців – від прісноводних до морських.
Важливим ресурсом для розвитку цього рекреаційного комплексу є лікувальні грязі Тилігулу. Їх запаси перевищують 14 млн.тонн і є найбільшими не тільки в Україні, але і в країнах Східної Європи. Ці грязі можуть широко використовуватись для лікування захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи, захворювань шкіри тощо.
Все це забезпечує широкі можливості для розвитку в межах парку екологічного туризму та різних видів рекреаційної діяльності, активність яких у світі щорічно зростає.
Вже традиційними на Тилігульському лимані та його мальовничих берегах стали пляжний відпочинок, любительське рибальство і мисливство, прогулянки на човнах, пішохідні подорожі та пізнавальні екскурсії, наукові експедиції, польові практики і спостереження за птахами.
